Архивы

У обласному художньому музеї доповненя експозиції.

Дата:Июль 31, 2009
Рубрика:Без рубрики | Добавить комментарий
Просмотров: 7

31 липня 2009 року в Кіровоградському обласному художньому музеї було здійснене доповнення стаціонарної експозиції до 155-річчя з дня народження видатної української актриси Марії Костянти?нівни Заньковецької (справжнє прізвище - Адосовська; 1854 – 1934).

Народилася Марія Костянтинівна Заньковецька 4 серпня 1854 року в мальовничому селі Заньки Ніжинського повіту Чернігівської губернії у багатодітній родині дворянина Костянтина Костянтиновича Адосовського та міщанки з Чернігова Марії Василівни Нефедової, повідомляє інтернет-видання «FotoInform».

У 1876 році Марія Адасовська вийшла на сцену ніжинського театру. До кінця свого життя не поривала зв’язків з театральним колом Ніжина, де вона мешкала постійно протягом 1902-1924 рр. та з перервами, повертаючись після гастролей, - до 1932 р. У Ніжині вона мала свій будинок, який зберігся до нашого часу.

27 жовтня 1882 року відбувся її сценічний дебют в Єлисаветграді (нині Кіровоград), де вона виконувала роль Наталки («Наталка Полтавка» І.Котляревського) у першому українському професійному театрі під керівництвом М.Кропивницького. Ця вистава стала для неї хрещенням у нелегкій, але подвижницькій справі – служінню українській сцені.

Пізніше Марія Заньковецька (вона взяла цей псевдонім на згадку про щасливе дитинство в Заньках) працювала в найпопулярніших і найпрофесійніших українських трупах М. Кропивницького, М. Старицького, М. Садовського, П. Саксаганського, І. Карпенка-Карого.

З року в рік зростала майстерність Марії Костянтинівни як драматичної актриси. В її репертуарі більше 30 ролей на сцені. Це переважно драматично-героїчні персонажі. Вона «пережила» жіноче безталання Харитини («Наймичка» І. Карпенка-Карого, 1887 р.), Олени («Глитай, або ж Павук» М. Кропивницького, 1883 р.), Ази («Циганка Аза» М. П. Старицького, 1892 р.), Катрі і Цвіркунки («Не судилось», 1889, «Чорноморці», 1882 М. Старицького), Галі («Назар Стодоля», 1882 Т. Шевченка) та Квітчиної Уляни («Сватання на Гончарівці»).

Актриса створювала образи, проникнуті справжнім драматизмом і запальною комедійністю. Вона уславляла своєю грою звичайних простих людей, розкриваючи безмежність їхніх душ. Маючи чудовий голос — драматичне сопрано, незрівнянно виконувала у спектаклях українські народні пісні. Домагалася відкриття в Ніжині стаціонарного державного театру. У 1918 році вона організувала народний театр «Українська трупа під орудою М.К Заньковецької».

У 1922 р. Україна урочисто святкувала 40-річчя діяльності М. К. Заньковецької. У 1923 році їй першій в Україні уряд присвоїв високе звання Народної артистки республіки.

Сценічне мистецтво М.Заньковецької відзначалося щирістю переживань, глибоким проникненням у суть образу, високим рівнем майстерності, художньою переконливістю. Її творчість мала велике значення для формування національного театрального мистецтва, розвитку драматургії, створення школи сценічної майстерності для наступних поколінь українських митців.

До останіх років життя Марія Заньковецька брала активну участь у становленні нового українського театру. Вона очолювала Народний театр у Ніжині. Разом з П.Саксаганським організувала Народний театр у Києві, на базі якого у 1922 році було створено Театр ім.Заньковецької (тепер Львівський український драматичний театр ім.М.Заньковецької). Її мистецтво високо цінили П.Чайковський, Л.Толстой, А.Чехов, І.Рєпін, К.Станіславський та ін. Сучасники вважали, що її талант зробив би честь найкращій європейській сцені, але актриса залишилась вірною рідній українській сцені. Померла велика артистка 4 жовтня 1934 року в Києві.

Експозицію доповнено творами відомого кіровоградського художника Володимира Федорова (1920-1986) «Корифеї українського театру» та «Л. Толстой у М.Заньковецької».

Ганна Осіпова - заступник директора обласного художнього музею з наукової роботи